Паралелі: війна на Середньому Сході і українські реалії
Минулого тижня Туреччина напала на Сирійський Курдистан. На Середньому Сході спалахнула нова війна, на тлі якої в перспективі війна світової коаліції з ІДІЛ може здатись дрібною штовханиною. Авіація, артилерія, танки, РСЗО. Десятки вбитих, сотні поранених, знищена бронетехніка і 60 тисяч біженців – і це всього за перший день війни!
Українці мало цікавляться геополітикою, і ця бійня не стане винятком. Проте, на відміну від інших далеких і заплутаних протистоянь мусульманського світу, конкретно це нам дуже близьке. Про аналогії становища курдів і українців – наша розмова з людиною, яка цікавиться Сходом, людиною, яка від початку збройної агресії Російської федерації опинилася в перших лавах добровольців – чернігівцем Кирилом Бабенцовим.
– Кириле, як відомо, дурні вчаться на своїх помилках, а розумні – на чужих. Що дає українцям розуміння того далекого протистояння?
– Почну з контексту. Курди – це найбільша бездержавна нація сьогодення. 30 мільйонів курдів віками жили на території Іраку, Ірану, Сирії і Туреччини. Регіони їх компактного поселення прийнято називати курдистанами. Надалі мова піде про Сирійський Курдистан – регіон на півночі Сирії, де курди складають більшість населення. Після початку громадянської війни в Сирії, в урядових військ з’явилось багато різного головного болю. Користуючись нагодою, курди де-факто створили незалежну державу – Рожаву. Потім у гру включились США, які зробили на них ставку. Адже курди боролись проти обох ворогів Америки: ІДІЛ і САА – урядових військ Сирії. Як ми знаємо, союзником Басара Асада, президента Сирії, є Росія та Іран. За їх допомоги за декілька років Асад відновив контроль над територією країни. «Нереінтегрованими» лишились лише два регіони на півночі: під контролем протурецьких сил і Курдистан. Тут варто зазначити, що багато сирійців сповідують іслам сунітської течії, що ставить їх в перманентну незадоволеність шиїтським урядом Асада. На релігійних розбіжностях всередині Сирії спочатку добре зіграла ІДІЛ, а пізніше Туреччина – обидві держави є сунітськими. Туреччина забезпечувала і озброювала свої проксіструктури, що допомогло їм зберегти до сих пір контроль над певними невеликими територіями. А від знищення курдів сирійські війська зупиняла Америка, яка мала на їх території свою армію і військові бази. Так можна стисло і спрощено описати ситуацію в Сирії, яка була актуальна донедавна.
– Які в цьому контексті можуть бути аналогії з Україною?
– Буквально якісь тиждень-півтора тому всі факти свідчили про те, що США буде і надалі захищати курдів. Багато років їхні армії бились пліч-о-пліч. Американці тренували курдську армію, забезпечували її зброєю. І пресловуті «Джавеліни» курди отримали задовго до українців. Курди є ворогом усіх ворогів США, а також Туреччини, члена НАТО. Проте саме останні місяці стосунки Вашингтона і Стамбула дуже погіршились. Америка розірвала з Туреччиною торгові угоди, відмовилась продати раніше домовлену зброю і навіть почала розмову про антитурецькі санкції.
Курди близькі заходу й ідеологічно. Вони багато в чому копіювали політичну ліберальну риторику, таку поширену в ЄС і США. Зокрема, називаючи всі ворожі їм режими «фашистськими», а себе позиціонуючи як останній бастіон антифашизму, демократії і прогресу на всьому Середньому Сході. З усіх розвинутих країн до них ішов нескінченний потік добровольців, що мріяли повоювати з «фашизмом» і тероризмом та розбудовувати демократію. Й оспівана Америкою гендерна рівність у курдів зазнала небаченого (за мірками Середнього Сходу) розмаху. Жінки Курдистану мали в усьому рівні права з чоловіками, в тому числі воюючи з ними на рівних. Численні західні фанати оспівували курдських жінок-солдат, як новітніх амазонок.
Релігійно курди теж є білими воронами Сходу, адже, окрім традиційного ісламу, багато з них є атеїстами чи сповідують місцеве язичництво. Навіть такий красномовний маркер ліберального «прогресу», як рух за права секс-меншин, не оминув Курдистан. Райдужні прапори ЛГБТ, що майорять над шанцями і танками – сюрреалістична картина для ісламського світу, та не для Рожави.
Мовчазною згодою курдів підтримував увесь ЄС. І яро висловлювався в їх підтримку, певно, найбільший геополітичний союзник США – Ізраїль.
Як сказав колись один відомий президент США: «Наш геополітичний супротивник №1 – це Китай, №2 – це ісламський тероризм і №3 – це Росія». Проти курдів ІДІЛ і всі інші ісламські терористи – геополітичний ворог США №2. Проти курдів Іран, з яким США балансують на грані війни, а також Росія – конкурент штатів №3. Всі факти, частину з яких я навів, в унісон свідчили – Америка буде підтримувати Курдистан. Проте…
– Проте 9 жовтня 2019 регулярна турецька армія вторглась в Сирійський Курдистан. Одна з найсильніших армій планети залізним катком суне по своїх ворогах. І тут, мабуть, цікавою є подальша реакція Заходу, чи не так?
– Саме так! Курди благають світ про допомогу, мирне населення тікає, армія вже оточена в котлах довкола великих міст. Дамаск, Москва і Тегеран дивляться новини, радіють і хрустять попкорном – їхніх ненависних ворогів утилізують в промислових масштабах чужими руками. Ізраїль і ЄС закликають Ердогана зупинитись. Європейські країни одразу припиняють продаж озброєння в Туреччину. Однак Стамбул посилає всіх до біса. Франція терміново скликає раду безпеки ООН. ЄС намагається проголосити засудження турецькій агресії, але… не виходить – США і Росія проти! США і Росія! Все.
Багатомільйонний народ і фактично незалежна країна, в яку роками США вливало мільярди, зливається за один день. І, скоріш за все, буде знищена найближчим часом. У твіттері президент Америки Дональд Трамп пояснив, чому США не воюватиме за курдів: «…Бо вони не воювали за нас в Другій світовій!». Абсолютно ідіотське на перший погляд твердження насправді є доволі прямим натяком: «Ми нікому нічого не винні. Ми з вами подружили – і досить з вас». У США є власні інтереси, і їхній президент їх відстоює. Вони воюють за тих, за кого вигідно, воюють проти тих, проти кого вигідно. І якщо вчора було вигідно підтримувати курдів, а сьогодні стало збитково – то так тому і бути.
– Виходячи з контексту розмови, стає зрозумілим, що політичне становище курдистану було значно краще, ніж наше: їм давали зброю, а нам не хотіли, за них воювала армія, а за нас ні, у них на території стояли американські бази, але не у нас. Курди воюють проти того, проти кого і армія США, а ми лише з бізнес-конкурентом.
– Авжеж! Курди були для Заходу, як кажуть, «свої в дошку» хлопці – аж зі шкіри пнулися, щоб продемонструвати, які вони демократичні, прогресивні і толерантні. Нам до них ще далеко. І от проти них воює регулярна армія іноземної держави під своїми прапорами, а проти нас всього-на-всього «анонімні» зелені чоловічки і «місцеве ополчення». У них тотальна мобілізація, а у нас торгівля, у них війна, а у нас просто якась «антитерористична операція». Туреччина – член НАТО, кандидат на вступ до ЄС. Але ЄС спромоглася лише в’яло «занепокоїтись». І дуже скоро взагалі забуде про окупацію Рожави, як вчора забула про окупацію Кіпру. Курдів «ну просто не могли» злити, а нас можуть. Тож у мене риторичне питання: коли США стане вигідно дружити з Росією, як Ви вважаєте, вони дружитимуть?
Повірте, жодна «світова спільнота», ніяке «прогресивне людство» палець об палець не ударить за інтереси України. Все, що вони роблять, – в інтересах їх самих. І якщо ці інтереси збігаються з нашими – ми партнери, а якщо ні – вибачайте! Напишуть якийсь новий твіт – наприклад, що українці не воювали за США у війні за незалежність – і все. Хтось посміється з «тупого» Трампа, Меркель, Макрона, а нам буде не до сміху.
Тож, щоб такого не трапилося, не варто тішити себе рожевими ілюзіями. Ворожі війська з нашої землі не проженуть ні гейпаради, ні меморандуми. Тільки сильна армія, міцна економіка і рішуча дипломатична гра можуть захистити Україну від її ворогів. Звісно, не в твоїх і не в моїх силах це вирішувати. Та в наших силах обирати тих, кому це під силу. І коли черговий політик захоче побудувати свою лінію на тезі «Захід нам допоможе», ми зможемо згадати тих, кому він вже «допоміг».
Спілкувався Віталій Назаренко
